Базилевич В.д. Економічна Теорія
Экономическая теория: Политэкономия: Учебник - Базилевич В. Учебник нового поколения. Его наиболее важные особенности: системный. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С., Гражевська Н.І. Економічна теорія.
Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом. Створення подібного середовища означає, що країна живе за за конами ринкової економіки. Безперечно, що таких умов у період перехідної економіки підприє мства України ще не мають.
Вони лише створюються. Цей процес складний і охоплює значний період, поки відбудуться трансформаційні процеси у формах власності, структурі та організації виробництва. Формування ринкової структури економіки України призве де до появи різноманітних форм сучасних підприємств, які функціо нують у розвинених країнах. Їх можна класифікувати за різними кри теріями, найпоширенішими з яких є форма власності, розмір, сфера діяльності. Залежно від основних форм власності (приватна, колектив на, державна) розрізняють такі організаційні види підприємств — одноосібне володіння, партнерство, або товариство, корпорація (ак ціонерне товариство), державне підприємство. Одноосібне володіння — підприємство, в якому майно належить одному суб'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу.
Такі підприємства мають свої переваги і недоліки. До перших належать: економічна самостійність, свобода і оперативність дій, високий безпосередній стимул до ефективного виробництва, низькі організаційні витрати. Недоліками одноосібних володінь є передусім те, що їхніх власних фінансових ресурсів недостатньо для швидкого розширення виробництва, а комерційні структури не охоче надають їм кредити у достатніх розмірах. Багатоманітність обов'язків, які покладаються на власника підприємства у виробничій, комерційній, технічній та інших сферах, нерідко призводить до помилкових рішень, які стають причиною не тільки значних витрат, а навіть і банкрутства. Через це одноосібні володіння у країнах з ринковою економікою є досить поширеною і водночас найменш стійкою формою організації. Щороку значна кількість їх як виникає, так і припиняє свою діяльність. Партнерство, або товариство, — форма організації бізнесу, що засновується на об'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних влас ників.
Паї відіграють двоїсту роль. По-перше, одержання товариством прибутку після сплати податків і виділення засобів на нагромаджен ня капіталу та розподілу між його членами на доход, пропорційно до паїв. По-друге, надання права голосу. Кількість їх кожний член отри мує пропорційно до його паю.
Товариства, як правило, — це закриті компанії, де зміна влас ників паїв відбувається лише зі згоди більшості їхніх членів. Кількість членів товариства, які особисто беруть участь у їхній роботі, віднос но невелика.
Розрізняють такі види партнерства:. повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю);. товариство з обмеженою відповідальністю;. змішане (коммандитне) товариство.
Найпоширенішим є повне товариство (товариство з необме женою відповідальністю). Його учасники несуть відповідальність за роботу фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Найчастіше статус повного партнерства використовують не великі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторсь ких, медичних тощо). У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова відпо відальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли при ство ренні товариства.
Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних проектів, розробкою природничих ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами діяльності в капітало містких сферах. Змішане (коммандитне) товариство об'єднує частину своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени), а частину — за принципом обмеженої відповідальності, май нова відповідальність яких поширюється лише на внесок, зробле ний учасником у капітал товариства. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства. Частка партнерства у ринковій економіці відносно невелика, але має ряд переваг перед одноосібними володіннями, що виявляються у зростанні фінансових можливостей фірми внаслідок об'єднання капіталів; зменшенні ризику банкрутства і створенні довіри у банків для отримання кредиту; вдосконаленні управління в результаті роз поділу управлінських функцій між партнерами.
Недоліками цієї фор ми організації є можливі розходження в поглядах, інтересах парт нерів, що ускладнює процес управління. Корпорація (акціонерне товариство) — провідна форма сучас ного підприємства в країнах ринкової економіки. Незважаючи на те, що кількість їх невелика, у створенні валового внутрішнього про дукту їм належить провідна роль. Корпорація є юридичною особою, що утворюється об'єднанням на пайових (дольових) засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки кож ний акціонер відповідає за свої зобов'язання лише власним капіта лом. Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції.
Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній ка пітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною і неподільні паї у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від партнерств (товариств).
Засновниками корпорацій можуть бути юридичні та фізичні осо би, які купують або розподіляють акції між собою. Той, хто акуму лює більшу кількість акцій, які мають право голосу, на загальних зборах, що є вищим органом управління акціонерних товариств, оби рає керівні та контролюючі органи (раду директорів, правління, ре візійну комісію тощо).
На практиці ж рішення приймає невелика група акціонерів, які володіють контрольним пакетом акцій. Останній становить не 50 від сотків + 1 акція, що голосують, а набагато менше.
Це зумовлено тим, що у великих акціонерних товариствах акції «розпорошені» серед багатьох власників, які володіють мізерним пакетом. Подібні влас ники не беруть участі у зборах або укладають трастові угоди на уп равління акціями, які їм належать, з банками, страховими компанія ми, соціальними фондами, членами яких вони є, або спеціально для цього утворюваними трастовими компаніями, які дістали назву інституціональних інвесторів. Вищим органом управління концерну є загальні збори акціонерів. Для практичних функцій управління підприємством загальні збо ри призначають відповідні інституції: президента, правління, ревізій ну комісію, вчену раду, раду директорів, апарат управління.
Синонімом сучасної корпорації є холдингові компанії, які вис тупають власниками контрольних пакетів акцій низки підприємств. Холдинг по відношенню до останніх виступає материнською компа нією, а компанії, акціями яких володіє холдинг, є по відношенню до нього дочірніми. Одночасно холдинг може бути дочірньою компа нією по відношенню до компанії, що володіє контрольним пакетом акцій холдингу. Такий механізм називають системою участі.
Залежно від специфіки утворюваних корпоративних структур холдингові компанії виконують різні функції. Це може бути вироб нича, інвестиційна, комерційна, збутова, зовнішньоекономічна діяль ність тощо. Як показує світовий досвід, холдингові компанії можуть підключати середні та навіть малі підприємства для обслуговування технологічних цілей фінансово-промислових груп. У країнах з ринковою економікою помітна роль в економічному житті належить фінансово-промисловим групам. Вони здійснюють контроль за виробничо-розподільчим циклом з одного центру.
Це дає можливість сформувати потужні виробничі комплекси, які здатні конкурувати з найбільшими світовими компаніями. Недолік їх поля гає у створенні монополії, що потребує застосування методів антимонопольного регулювання. Державні підприємства засновані на державній власності, яка має два рівні: загальнодержавний і комунальний.
Відповідно функ ціонують і два види підприємств. Майном і виробничо-комерційною діяльністю загальнодер жавних підприємств розпоряджається вищий орган державної влади. Комунальні підприємства є власністю адміністративно-терито ріальних одиниць влади, які використовують їхній потенціал у своїх власних інтересах. Об'єктами державної власності можуть бути різноманітні засо би виробництва. Це залежить від конкретних історичних, кон'юнк турних, геополітичних та інших умов кожної країни. Проте, як правило, у державному секторі знаходяться підприємства, що виробляють продукцію, широко доступну для населення або капі таломістку, яка не може бути прибутковою, проте конче потрібна для технічного та технологічного зміцнення виробничого і науко вого потенціалу країни. Саме тому практично в усіх промислово розвинених країнах державні підприємства здебільшого є низько ефективними, і спостерігається тенденція до скорочення їхньої чисельності.
Розрізняють підприємства малі, середні та великі. Малими вважають підприємства з певною кількістю працюю чих. Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій, страховій та інших сферах. Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці.
Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон'юнктурні зміни, забезпечують насиченість ринку товарами, послугами, сприяють по слабленню монополізму. Так, у промислово розвинених країнах ці підприємства становлять 90-95 відсотків їхньої загальної кількості та створюють 20-60 відсотків валового національного продукту. Особ ливо важливе значення цих підприємств у розвитку сфери послуг і торгівлі. Через свою масовість малі підприємства забезпечують вдвічі більшу зайнятість населення на нових робочих місцях, ніж великі підприємства, що значно знижує напруженість у суспільстві, пов'я зану з безробіттям.
У період переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки малі підприємства сприяють розвитку конкуренції, структурній пе ребудові економіки, формуванню нового соціального прошарку підприємців-власників, які є соціальною базою ринкових перетворень. Це є гарантією незворотності руху української економіки до ринку. Для того щоб малі підприємства стали невід'ємним елементом економіки України, з тими позитивними функціями, які вони вико нують у розвинених країнах, треба стимулювати їхній розвиток. Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях. Вони здатні швид ко реагувати на кон'юнктуру ринку завдяки оснащеності сучасною технікою і технологією, можливості впровадження нових ідей у ви робництво.
Це надає їм певних переваг як перед малими, так і перед великими підприємствами. Ці переваги полягають у тому, що малим підприємствам не завжди вистачає коштів для застосування науко во-технічних досягнень, а великим — мобільності для переналаго дження виробництва. Заміна і оновлення основних фондів у великих обсягах може призвести до значного падіння норми рентабельності, особливо на початковому етапі випуску нової продукції. Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабіль ного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво такої продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її доступною для масового споживача.
Переваги великих підприємств полягають і в тому, що вони ак тивно формують ринок, створюючи нові види товарів і послуг. Такі підприємства здійснюють великомасштабне фінансування у розроб ку науково-технічних проектів. Аргументом на користь великих підприємств є і те, як показує світовий досвід, що на них зосереджено виробництво найновіших наукомістких галузей, які спеціалізуються на виготовленні персональ них комп'ютерів, роботів, електронних виробів тощо. Все це означає, що в перехідний період до ринкових відносин дрібнити великі підприємства не завжди доцільно. Критерієм трансформації вели ких підприємств має бути тільки соціально-економічна ефективність. Отже, перехід до ринкової економіки передбачає оптимальне поєднання великих, середніх і малих підприємств. Підприємства класифікують також за сферою, видом гос подарської діяльності.
Зумовлено це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогос подарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торго вельні, наукові, сфери обслуговування. Підприємства різних сфер господарювання відрізняються між со бою не тільки структурою і умовами виробництва, а й тим, що вони виробляють. У промисловості, наприклад, створюються як засоби виробництва (верстати, вантажні автомобілі, трактори тощо), так і предмети споживання (взуття, одяг, продукти харчування).
Молоко, зерно, м'ясо, вовна, соняшник, цукровий буряк — предмети вироб ництва сільського господарства. Банки збирають вільні кошти і на дають їх у кредит.
Торговельні та фінансові біржі сприяють приско ренню обороту капіталу, поєднуючи виробників і покупців. Виходя чи з цього підприємства різних галузей можна згрупувати за видом діяльності так: виробничі, фінансові, посередницькі, страхові. Виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. Саме вони є матеріальною основою фондів.
Термін «фонди» походить від латині і дослівно означає основа. Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства. Без неї немає основ ної ланки національного господарства. Без неї немає і власності, тому що спочатку потрібний об'єкт привласнення. Деякі економісти замість поняття «фонди» вживають поняття «капітал». Обидві категорії мають право на існування, тим більше, що вони не є тотожними.
Слід зазначити, що не кожний капітал набуває форми фондів. Де які економісти до поняття «капітал» включають не тільки матеріальні предмети, а й нематеріальні елементи, такі як людські здібності, ос віту.
Іноді капітал пов'язують лише з грошовою формою існування, з сумою грошей. Можна погодитись з тими вченими, котрі розглядають капітал у матеріалізованому вигляді, тобто у вигляді будівель, споруд, верстатів, машин, устаткування, сировини, комплектуючих деталей, що функ ціонують у процесі виробництва (А. Мілль та ін.). При цьому такому капіталу дають назви «основний капітал» (засоби праці) і «оборотний капітал» (предмети праці). В умовах змішаної економіки і визнання багатоукладності не можна всі засоби виробництва вважати капіталом. Виходить, що дрібного виробника (кустаря або селянина, шевця або кравця), який використовує власну працю, має капітал, можна віднести до капі талістів.
Так можна дійти висновку, що всі, хто має засоби вироб ництва, є капіталістами. Тоді виникає питання, що таке змішана еко номіка? Чи існує вона? Похожие: Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р.
Економічна історія України І, світу: Підручник/ За ред. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник/ В. 5-те вид., стер. Це був шлях шукань, боротьби, невдалих та обнадійливих спроб втілення економічних ідей в практику господарювання. Безперечно, що. Сбо кротова В.
А Базові курси: Історія України, Культурологія, Економічна теорія, Філософія, Етика та естетика бізнесу Економічна теорія; Макроекономіка; Трудове право; Економіка праці; Соціально-трудові відносини; Соціальна політика; Ринок праці Василев Я. Д., Минаев А. Теорія повздовжньої прокатки: Підручник– Донецк: «унитех», 2009. 30,5) Н32 Національна економіка: Підручник. 3а ред проф., к е н.
К.: Каравела; Піча Ю. 416 с Деминская Л. Курс лекций по физиологии: учеб пособие / Л. Деминская; дгизфвиС. Донецк: Вега-Принт, 2007. 120 с Білявський Г. Основи екології: теорія та практикум: навч посібник для студентів внз / Г.
Білявський, Л.І.
Экономическая теория, Политэкономия, Базилевич В.Д., 2009. Это учебник нового поколения. Его наиболее важные особенности: системный и энциклопедический характер изложения законов и категорий экономической теории, глубокий анализ, взвешенность оценок и выводов, оригинальность и лаконичность изложения материала.
Учебник содержит необходимые таблицы, рисунки, графики, глоссарий, вопросы для самоконтроля уровня усвоения теоретического материала и обеспечивает возможность использования новейших образовательных технологий, в частности дистанционных методов обучения, компьютерных технологий организации учебного процесса. Для студентов, аспирантов и преподавателей высших учебных заведений. Книга будет полезной также научным работникам, руководителям и служащим государственных учреждений, работникам коммерческих структур, всем, кто стремится овладеть экономической теорией. Экономическая теория как фундаментальная наука непрерывно развивается — формируются новые научные школы и направления исследований, получают логическое завершение экономические концепции, уточняются или отрицаются как не выдержавшие испытания практикой теоретические постулаты. Особым качественным изменениям подвергаются теоретические исследования экономической жизни общества на этапе трансформационных преобразований в связи с возникновением потребности не только в осмыслении новых реалий, но и в необходимости подготовить хозяйствующих субъектов, общество в целом к новым условиям экономического сотрудничества. Переход от индустриального к духовно-информационному обществу, трансформация моделей экономического развития под влиянием глобализации экономики, интеллектуализация и индивидуализация труда, неуклонная дематериализация производства и превращение человеческого капитала в доминанту экономического развития, беспрецедентные динамические переходные процессы порождают принципиально новые проблемы, не вписывающиеся в рамки традиционных представлений экономической теории, требующие новых концептуальных решений и методологических подходов.
СОДЕРЖАНИЕ Предисловие 13 Раздел I. ОБЩИЕ ОСНОВЫ ТЕОРИИ ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ ОБЩЕСТВА 17 Глава 1.
Предмет и метод экономической теории 18 1.1. Зарождение и основные этапы развития экономической теории как науки 18 1.2. Предмет экономической теории и эволюция его определения разными школами 25 1.3. Методы познания экономических процессов и явлений, их классификация 32 1.4.
Экономические категории, законы и принципы. Познание и использование экономических законов 37 1.5. Функции экономической теории 41 1.6. Экономическая теория как теоретико-методологическая база других экономических наук 45 Учебный тренинг 47 Глава 2. Экономические потребности общества. Экономические интересы 49 2.1.
Сущность и структура экономических потребностей общества 49 2.2. Экономический закон возрастания потребностей 55 2.3. Экономические интересы, их классификация и взаимодействие 59 2.4. Мотивы и стимулы эффективного хозяйствования 66 Учебный тренинг 70 Глава 3. Экономическая система общества. Отношения собственности 73 3.1.
Формационный и цивилизационный подходы к периодизации общественного развития 73 3.2. Экономическая система, ее сущность, цели и основные структурные элементы. Типы экономических систем 80 3.3. Собственность, ее сущность, формы и место в экономической системе 87 3.4. Место и роль человека в экономической системе 104 Учебный тренинг 112 Глава 4.
Закономерности и особенности развития переходных экономик 115 4.1. Сущность и закономерности эволюционного перехода экономической системы к следующему типу 115 4.2. Переходные экономические системы: содержание и основные черты 117 4.3.
Кризис и распад командно-административной системы и необходимость перехода экономики постсоциалистических стран к рыночным отношениям 121 4.4. Концепции перехода постсоциалистических стран к рыночной экономике 125 4.5. Формирование институциональных и экономических условий перехода стран к новой системе хозяйствования 129 Учебный тренинг 135 Глава 5. Формы организации общественного производства и их эволюция 138 5.1.
Сущность и структура общественного производства. Материальное и нематериальное производство 138 5.2. Основные факторы общественного производства и их взаимосвязь 145 5.3. Эффективность производства, ее сущность, экономические и социальные показатели 154 5.4. Формы организации общественного производства: натуральное и товарное 162 5.5. Экономические и неэкономические блага.
Товар и его свойства 167 5.6. Альтернативные теории стоимости 171 5.7. Закон стоимости, его сущность и функции 177 Учебный тренинг 180 Глава 6.
Теория денег и денежного обращения 183 6.1. Теоретические концепции возникновения и сущности денег 183 6.2. Функции денег и их эволюция 188 6.3.
Денежное обращение и его законы 195 6.4. Денежная система, ее структурные элементы и основные типы 200 6.5. Валютные курсы. Конвертируемость денег 209 6.6.
Инфляция, ее сущность, причины, виды и социально-экономические последствия 214 Учебный тренинг 223 Раздел II. ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКИ 227 Глава 7. Рыночная экономика: сущность, структура и инфраструктура 228 7.1. Рыночное хозяйство как неотъемлемая составляющая товарного производства 228 7.2. Черты, структура и функции рынка 229 7.3.
Основные субъекты рыночной экономики 236 7.4. Государство как субъект рыночного хозяйства 237 7.5.
Инфраструктура рынка 241 Учебный тренинг 253 Глава 8. Спрос и предложение. Теория рыночного равновесия 256 8.1. Сущность спроса и факторы, его определяющие 257 8.2. Предложение: содержание и факторы, на него влияющие 264 8.3. Эластичность спроса и предложения 267 8.4.
Взаимодействие спроса и предложения. Рыночное равновесие 275 Учебный тренинг 278 Глава 9. Конкуренция и монополия в рыночной экономике 281 9.1. Конкуренция, ее суть и экономические основы. Закон конкуренции 281 9.2. Виды экономической конкуренции 288 9.3.
Методы конкурентной борьбы 299 9.4. Монополия: причины возникновения, суть и основные формы 303 9.5. Антимонопольная политика государства. Антимонопольное законодательство 310 Учебный тренинг 316 Глава 10.
Предпринимательство в рыночной экономике 319 10.1. Содержание, основные черты и признаки предпринимательства 320 10.2.
Теории и модели предпринимательства 323 10.3. Организационно-правовые формы предпринимательства 325 10.4. Классификация предприятий по размеру. Малый бизнес. Новые виды предпринимательской деятельности 334 Учебный тренинг 344 Глава 11. Издержки производства и прибыль 347 11.1.
Капитал как экономическая категория товарного производства 347 11.2. Структура авансированного капитала.
Издержки производства, их сущность и классификация 357 11.3. Прибыль на капитал и факторы, ее определяющие. Экономическая роль прибыли 361 11.4. Кругооборот и оборот промышленного капитала.
Амортизация основного капитала 366 Учебный тренинг 375 Глава 12. Рыночные отношения в аграрном секторе экономики 378 12.1. Аграрные отношения, их сущность и особенности 3 78 12.2. Земельная рента, ее сущность, виды и механизм образования 384 12.3.
Рынок земельных ресурсов. Цена земли 398 12.4. Агропромышленная интеграция и агропромышленный комплекс 400 Учебный тренинг 404 Глава 13. Доходы, их источники и распределение 407 13.1. Сущность, виды и источники формирования доходов. Номинальные и реальные доходы 407 13.2.
Функциональное распределение доходов: марксистская и маржиналистская концепции 410 13.3. Спрос на ресурсы и факторы, его определяющие, в теории предельной производительности 423 13.4.
Ценообразование на рынке труда. Заработная плата как рыночное явление 433 13.5. Экономическая рента и трансфертный доход в составе заработной платы. Формы и системы заработной платы 445 13.6.
Влияние государства и профсоюзов на функционирование рынка труда 450 13.7. Персональное распределение доходов. Семейные доходы, их уровень, источники и структура 453 Учебный тренинг 459 Глава 14.
Неопределенность, риск и страхование в экономике 462 14.1. Неопределенность и риски современной рыночной экономики 463 14.2. Спекуляция и ее роль в условиях рынка 469 14.3. Страхование как средство ограничения уровня риска 476 Учебный тренинг 485 Раздел III. ОСНОВЫ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ 487 Глава 15.
Национальное производство и воспроизводство 488 15.1. Содержание, виды и пропорции национального (общественного) воспроизводства 489 15.2. Теоретические модели общественного воспроизводства 493 15.3. Система национального счетоводства: необходимость возникновения, содержание, цели 511 15.4. Концепции и принципы построения Системы национальных счетов 513 15.5. Основные макроэкономические показатели СНС 516 Учебный тренинг 533 Глава 16. Макроэкономическая нестабильность и экономический рост 537 16.1.
Цикличность экономического развития как проявление макроэкономической нестабильности. Теории циклических колебаний 537 16.2. Классификация экономических циклов в зависимости от продолжительности. Средние циклы и их фазы 541 16.3. Нециклические колебания экономики 549 16.4. Безработица, ее содержание, причины, виды, формы.
Уровень безработицы. Последствия влияния безработицы на экономику 552 16.5. Экономический рост: содержание, типы, факторы 560 16.6. Концепции и простейшие модели экономического роста 562 Учебный тренинг 569 Глава 17.
Финансовая система 573 17.1. Необходимость, содержание, структура и функции финансов 573 17.2. Финансовая система.
Государственный бюджет. Бюджетный дефицит и государственный долг 577 17.3. Теория налогообложения 585 Учебный тренинг 593 Глава 18. Кредитная система 596 18.1. Необходимость, содержание и принципы функционирования кредита 596 18.2.
Категория Д В Правах
Формы и функции кредита 598 18.3. Кредитная система и ее структура 604 Учебный тренинг 612 Глава 19.
Правительственное регулирование национальной экономики 615 19.1. Объективная необходимость, содержание и модели правительственного регулирования экономики 615 19.2.
Цели, средства и методы правительственного влияния на экономику 621 19.3. Основные направления и рамки правительственного влияния на экономику 630 Учебный тренинг 635 Глава 20. Теоретические аспекты рыночной трансформации экономики Украины 638 20.1. Объективные предпосылки и направления рыночной трансформации экономики Украины 638 20.2. Трансформация отношений собственности и формирование конкурентной среды как стратегический приоритет рыночных преобразований 645 20.3. Формирование инновационной модели развития национальной экономики 653 20.4. Трансформация денежно-кредитной и финансовой систем Украины 657 20.5.
Проблемы и перспективы интеграции отечественной экономики в глобальную экономическую среду 662 Учебный тренинг 668 Раздел IV. ЗАКОНОМЕРНОСТИ РАЗВИТИЯ МИРОВОГО ХОЗЯЙСТВА 671 Глава 21. Интернационализация хозяйственной жизни и мировой рынок 672 21.1.
Международное разделение труда и интернационализация экономики как основа формирования мирового хозяйства 672 21.2. Формы международных экономических отношений (МЭО). Концепции трансформации 678 21.3. Мировой рынок экономических благ 683 21.4.
Базилевич В.д. Основи Економічної Теорії
Торговый и платежный баланс 690 21.5. Содержание и структура мировой валютной системы 695 21.6. Сущность, причины, формы и тенденции развития миграции рабочей силы 699 Учебный тренинг 702 Глава 22. Глобализация экономики и общецивилизационные проблемы человечества 705 22.1. Глобализация как закономерный процесс мирохозяйственного развития 70 5 22.2.
Витамин Д В Каких Продуктах
Сущность, признаки и уровни глобализации экономики 715 22.3. Противоречия глобализации и ее модели 722 22.4. Взаимосвязанность и предпосылки решения глобальных проблем 733 Учебный тренинг 749 Альфред Нобель 753 Лауреаты премии Банка Швеции по экономическим наукам памяти Альфреда Нобеля 758 Глоссарий 811 Послесловие 863.