Твір портретний нарис про. Університету імені Тараса Шевченка у розв’язанні. Біографічний нарис про письменника. З поетом Жуковським змінила долю Тараса Шевченка.

1. Інформація Про Тараса Шевченка
2. Розповідь Тараса Шевченка
3. Портретний Нарис Про Тараса Шевченка
4. Реферат На Тему Тарас Шевченко
5. Розповидь Про Тараса Шевченка

Творчість кожного митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше залишить свій відбиток історія, суспільні, політичні чи громадські чинники, ну і звісно, особисті переживання. Кохання, щастя, любов чи біль, смуток, обов»язково залишиться у творчості людини.

Перечитуючи вірші видатної української поетеси Лесі Українки, невільно починаєш вникати у чарівний світ творчості, відчуваючи всі переживання і кожен дотик кохання чи розчарування у житті цієї,на вигляд слабкої, але в душі безмежно сильної жінки. Леся Українка, а в житті Лариса Петрівна Косач, народилась на Волині, серед чудової, недоторканої природи, синіх озер і піднебесних борів.

Мати – відома письменниця Олена Пчілка. У родині завжди шанувались народні звичаї, традиції, панувала творча атмосфера. Саме це і стало поштовхом для маленької Лариси, почати творити. Ще с самого дитинства вірші дівчинки вирізнялись своїми серйозними думками і висловами. Хвороба, яка застала письменницю у ранні роки, залишила значний відбиток у житті і творчості письменниці.

Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила щоденно, великими муками боротись за своє життя. Під час свята Водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги. Саме це і стало початком жахливої хвороби – туберкульоз кісток, а потім легень і нирок. Проживши всього сорок два роки, поетеса залишила незабутній скарб, гордість українського народу – свої вірші. Не тільки українці, а й весь світ вічно будуть пам`ятати цю сильну духом жінку. Портретний нарис у публіцистичному стилі Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням: Леся Українка - Портретний нарис у публіцистичному стилі Рейтинг: 4 (МАКС.

Інформація Про Тараса Шевченка

5) Голосів: 704 Переглядів: 176745 Коментарів: 107. Літературне інтернет-видання 'Проба пера' ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки та сучасників.

© 'Проба Пера' 2008 - 2018 admin@probapera.org Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори © Авторські права на твори застережені і належать їх авторам © Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org © Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди.

Українська література 7 клас Модуль 4 Тема. Біографічний нарис про письменника. Українська література 7 клас Модуль 4 Тема.

Розповідь Тараса Шевченка

Біографічний нарис про письменника. 9 березня 1814 року в селі Моринцях у сімї селянина- кріпака народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном,за що його прозвали в сімї «малим приблудою».

Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку». За найменшу провину він карав своїх учнів різками. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати. Незабаром помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Його розпач і горе описані в таких рядках: Там батько, плачучи, з дітьми (А ми малі були і голі) Не витерпів лихої долі, Умер на панщиніА ми Розлізлися межі людьми, Мов мишенята. Я до школи – Носити воду школярам. Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20 років він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало» Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сімї, і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком. Його не полишала думка навчитися малювати у хлипківського маляра. Той згодився навчити хлопця малювати, та пан Енгельгарт забрав Тараса в Петербург козачком.

Хоче малювати, прагне він до знань, Та за це багато зазнає знущань. Нишком він малює статуї в саду, Вночі пише вірші про свою біду. Зустріч у Петербурзі з земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачили великі здібності молодого художника й викупили його з неволі. Тарас Григорович виправдав їхні сподівання року він закінчив Петербурзьку академію мистецтв з двома срібними медалями і званням «вільного» художника.

Портретний Нарис Про Тараса Шевченка

Тарас малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші. Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу.

До нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем. За значні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.

Через два роки після визволення з кріпацтва вперше виступив у літературі з маленькою книжкою віршів, що мала таку знамениту потім назву – «Кобзар». За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Він пише: Думи мої, думи мої, лихо мені з вами. Нащо стали на папері сумними рядами?

Чом вас вітер не розвіяв в степу як пилину? Чом вас лихо не приспало, як свою дитину? Коли Т.Г.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною.

Де б не був поет – у Петербурзі чи в далекому Казахстані – він завжди памятав про милу українську землю, замріяні верби, тихі ставки, зелені левади. Адже туга за Батьківщиною нерозривна зі згадкою про рідну природу. Ось як ніжно й тужливо звучать його вірші: Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила А над самою водою Верба похилилась Туга за рідною природою, рідним краєм звучить у кожному його вірші. Він також закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю. Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря.

Реферат На Тему Тарас Шевченко

Він вірив у краще майбутнє свого народу. Віра у краще майбутнє звучить у таких рядках: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі. 9 березня 1861 року Тарасу Шевченку минуло 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітали поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря.

Він був похований у Каневі на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Цілий світ, не тільки Україна, вшановує память великого Кобзаря. Память про нього житиме вічно. У кожній хаті, у кожній школі нехай живе, а не стоїть почесно на полиці мудре, ніжне, гнівне, пророче слово нашого Кобзаря. Адже його твори – це історико-культурні памятки, що житимуть віки, як живуть у народі перекази про народних героїв. ВИВЧИТИ НАПАМЯТЬ (1845) Т.

Шевченко написав «Заповіт» 25 грудня 1845 p., коли він, хворий, жив у лікаря А. Козачковського в Переяславі. Вірш є останнім у збірці «Три літа». Утворі дивним чином передбачена доля самого Т. Шевченка (його смерть, поховання) і доля України.

Твір починається ліричним виявленням останньої волі, - де і як поховати, що зазвичай оголошує людина, відходячи в інший світ: «Як умру, то поховайте мене на могилі.» Проте емоційний запал зростає до заклику повалення ворожої влади і побудови нової, вільної сім'ї народів. Цей вірш, по суті, є ідейно-естетичним і громадянським кредо поета, у якому втілено мрію Т. Шевченка про майбутнє рідної землі, що зумовило почесне місце «Заповіту» серед найдосконаліших зразків світової політичної лірики. Композиція, ідейний зміст За формою «Заповіт» монолог. Складається з шести строф, які об'єднані попарно й утворюють ніби три сходинки, кожна з яких має свою провідну думку. Перші вражають простотою, буденністю.

Розповидь Про Тараса Шевченка

Простежується логічний ланцюжок: слово «поховайте» - образ труни - висока могила - уся Україна, зігріта любов'ю Шевченка. Читач піднімається на таку височінь, що видно всю Україну, відчуває себе господарем цієї краси й величі та усвідомлює громадянську відповідальність за її долю. Твір має струнку систему художніх засобів. У вірші знаходимо цікавий приклад одночасного вживання алітерації й тавтології для посилення звукового ефекту гуркоту хвиль Дніпра: реве ревучий.

Безкомпромісність поета, його тверда віра у майбутні суспільні зміни передана через уживання дієслів наказового способу: поховайте, вставайте, кайдани порвіте, кров'ю волю окропіте, не забудьте пом'янути. Віршовий розмір - чотиристопний хорей. У двох наступних парах строф автор лине думкою до рідного народу, турбується про його майбутнє. Шевченко вірить, що трудящі переможуть, скинуть з себе пута, тому й звертається до них із закликом.вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. Ці рядки кульмінація думок і вибух пристрасті поета, його найзаповітніше бажання. У них сподівання, що після смерті поета здійсниться його палка мрія про волю народу. Про «Заповіт» або за його мотивами написано сотні творів: М.

Рильський «Слово про рідну матір», М. Тихонов «Слово на Тарасовій горі в Каневі», М. Танк «Заповіт» та ін. Вірш «Заповіт» Т. Шевченка, що був покладений на музику, український народ сприйняв як один із своїх духовних гімнів, тому як пісня він виконується урочисто, виконувати і слухати його слід стоячи. ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ.